«…Через малий розмір станції нам зі стажером доводилося не тільки разом працювати, а й спати в одному відсіку. <…> Ні, спочатку все йшло нормально, навіть приємно було спілкуватися з наївним і життєрадісним юнаком, але через деякий час він почав гавкати уві сні. Коли собачий гавкіт розбудив мене вперше, це здалося навіть кумедним — мало що може приснитися людині! Але за добу все повторилося, і потім почало повторюватися знову і знову. Я порадив хлопцеві приймати щось заспокійливе, він ніби спробував якісь пігулки, але їх ненадовго вистачило. Через деякий час він уже не лише гавкав, а ще й жалібно підвивав».