«Клим вдихнув більше повітря, просоченого рослинними запахами, і досить заплющив очі. Добре! Дорога, літо, і ще йому скоро виповниться двадцять один рік, отже, він стане дорослим по-справжньому. Можна буде відкрито найматися на охорону, у військо – на будь-яку службу. А мечем Клим володів для своїх років… ну, скажемо так: непогано. Чим заслужено пишався. Через два дні, коли сонце застигло в зеніті, Клим повільно підняв голову і заслонився долонею від нестерпно яскравого світла…»