Вона була тією самою дівчиною. Єдиною дівчиною. Єдиною дівчиною, яку я коли-небудь хотів. Єдиною дівчиною, яку я любив. Єдиною дівчиною, яку я колись зміг би покохати. І я вбив ці почуття. Я її зруйнував. Я викинув її любов на смітник. На дев'ять років я замкнув пам'ять про неї в темний куточок свого серця... ненавидячи себе за те, що з нею зробив... Зробив із нами. Тепер, без жодного попередження, вона повертається до мого життя. Моє тіло все у татуюваннях. А на ній проста сорочка. Я пишу пісні у стилі "хеві-метал". Вона пише літературу для дівчат віку. У моїх очах – злість. У неї – смуток. Я й досі тягнуся до неї кожною клітиною своєї душі. Але я гадки не маю, чи відчуває вона те ж саме. Здається, настав час це з'ясувати.