"З кожним сполохом, з кожною загравою я хочу починатися заново, я хочу прокидатися заново яскравим грифелем по листах, навіщо нам інакше, мандрівниця, якщо далі нас не залишиться, якщо потім утягне пальцями нескінченна чистота?"(С). Оксана Кесслер часто ставить нелегкі питання. У деяких віршах майже шокує дивовижною відкритістю та незахищеністю, у ліриці ніколи не боїться здатися слабкою, не приміряє чужої ролі та чужих емоцій. Немає театральності - вже якщо летить чашка в стіну, то обов'язково і вщент. Тому що хтось "грає у вірші", а в Оксани - реальні емоції, начебто випадково записані саме в такій формі. Без прагнення щось згладити і пом'якшити, бо поезія вторинна і є лише спробою вербалізувати, одягнути в слова справжні сакральні почуття та думки. Не втрачайте шансу познайомитися з цим дивовижним автором. Микола Мурашов (docking the mad dog)