Від автора серії "Оптімістка"

Кохання – дивна штука. Вона приходить з нізвідки. У ній немає логіки чи системи. Вона піддається науковому пояснення. Кохання – це чисте почуття та пристрасть. Однак і почуття, і пристрасть можуть бути небезпечними, тому що вони підживлюють не лише кохання, але... і ненависть. Зараз я є експертом і в тому, і в іншому. Я знаю про це з особистого досвіду. Я закохався у Міранду швидко та безрозсудно. У своїй голові та мріях я підняв її до небес. Але правда в тому, що мрії, як цигарки. Думки про них крутяться в голові, поки не починаєш думати, що вони потрібні тобі. Що ти цього хочеш. Міранда була такою. Вона була сигаретою. Я думав, що хотів її. Думав, що вона потрібна мені. Але згодом до мене потихеньку підкралася реальність. Вона розкрила і випатрала мої мрії, немов хижачка, залишивши після себе лише гниючий скелет. Реальність може бути жорстокою сукою. Як і Міранда. А я – дурень… Який вірить у мрії.