"З того літа, коли на берегах озера в моїх рідних краях я написав цю книгу, пройшло вже майже п'ятдесят років. Літній людині важко судити про те, чи говорить сьогодні що-небудь і кому-небудь ліричний стиль цієї роботи, але духовний зміст книги, який вирішив з'явитися тут у своєму юнацькому одіянні, залишився з часом незмінним. Той, хто чуйно вслухується, здатний, як і тоді, розчути в гуркоті нашого світу рівномірне биття Серця - можливо, саме тому, що, чим сильніше ми намагаємося заглушити це биття, тим спокійніше, наполегливіше і вірніше воно нагадує про себе. І нашій упевненості у своїх силах, і нашій безпорадності воно являється як ні з чим не порівнянна єдність сили і безсилля - та єдність, яка, зрештою, і є суть любові. І ця юнацька робота присвячується передусім юнацтву".