У юності нам властиво вважати свою думку найважливішою та єдино правильною. Дорослі, вторгаючись в наші плани, представляються зазвичай відсталими формалістами. Герой оповідання – семикласниця Яна думає подібним чином, коли вчитель спішно доручає привітати ветеранів, порушуючи її плани. зла, пізнає нові грані відповідальності та дружби з ровесниками. Відбувається особистісне дорослішання та відкриття нових горизонтів у галузі людинознавства. Примітно, що автор інтерпретує відому християнську притчу. Перший син погоджується, але не приходить, а другий син відмовляється, але, подумавши, виконує доручене. Тим самим у оповіданні та у притчі підкреслюється важливість справ, а не тільки слів та обіцянок. Розповідь заснована на реальних подіях 1984 року, імена змінені. >