Коли я дізналася, що моя книга називатиметься «Танці з ментами», я обурилася і почала пояснювати, що сам працівник міліції має право обзивати себе як завгодно — «мент поганий», «мент приречений» і т.п. я працівник прокуратури, і героїня моя — працівник прокуратури, тому слово «мент» на обкладинці моєї книги виглядатиме щонайменше неетично. Я чинила опір як могла. Але моя дилетантська думка була переможена залізною волею професіоналів від книговидання. Тому мені залишається тільки вибачитися перед працівниками міліції, до яких я ставлюся з найбільшою повагою і ніколи не називаю їх ментами (хоча, зізнаюся, танцювала).