Стоїть на краю глухого лісу непомітне село. Живуть у селі люди прості, забобонні. Бережуть свій уклад, шанують традиції. І пуще вогню бояться ходити до Забороненого лісу. Адже бродить там чудовисько люте, Хазяїн лісовий. Охочий до крові людський і не знає жалю. Споконвіку так було. Поки не зайшла в проклятий ліс діва юна, нерозумна.