У вогонь. Ураган літаючої сталі, що стукав у позиції SEAL, посилювався з кожною миттю. Навколо американців у повітрі скиглили й тріщали кулі, деякі з них підсікали вищі травинки. Усім було очевидно, що ворог мав апаратуру нічного бачення і був добре підготовлений до потайних атак; особливо тих, що відбувалися в темний час доби. Але, як і морські котики, насильство цього вечора не дало їм можливості вести влучний вогонь. Бренніган знав, що тигр тепер перевірений; і він був жорстким, ефективним і професійним. Тепер настав час розірвати контакт. Шкіпер швидко міркував, майже інстинктивно прийнявши рішення відвести вогневі команди спочатку з кінців, щоб якнайсильніше залишити центр своєї бойової лінії. Він знову схопив слухавку радіо. «Пожежна команда «Дельта», це Бриганд. Розірвіть зв’язок і відійдіть на сто метрів у тил. Заради Бога, опустіть голови! Вогонь, що ведеться, такий же густий, як зграї шершнів...»