Дивним даром мають прийомні діти Самуїла-баци з глухого села Шафляри в Нижніх Татрах. Злодії вони, але не гаманці у роззяв зрізають, а крадуть таємні помисли, сподівання, навички та знання. Непогано влаштувалися в житті "пасинки восьмої заповіді": Ян - абат у тинецькому монастирі бенедиктинців, і незабаром бути йому єпископом; Тереза – дружина багатого купця; пан Михал - воєвода у графському замку, такі шляхтичі у бурхливе XVII століття нарозхват. А от із молодшою, з Мартою, не залагодилося. Через півтора століття Святу Марту згадає у своїх молитвах циган Друц, нащадок маленького смішного циганка з "Пасинків восьмої заповіді". І почнеться нова притча про неприкаяні, піднаглядні, каторжні "маги в законі". Але маги та Російська Імперія початку століття? Жандарми, чий службовий "профіль" - ефірні дії?! Дух Закону, що заплутався у власній павутині?! 5-212 Маг у законі (роман), с. 213-922