«…Дев'ять Саурон віддав людям — гордим і могутнім — і так заманив їх у пастку. Давним-давно потрапили вони під владу Одного і стали Примарами Кільця, його найстрашнішими слугами, тінями в його Великій Тіні…» Хтось знав цих людей дуже близько і не підозрював, ким стане випадковий знайомий чи друг юності. Хтось про них тільки чув — легенди та перекази не оминули їхньої дії. Для когось вони були улюбленими дітьми, братами, друзями. У пам'яті одних вони залишилися героями та благодійниками своїх народів. Інші взагалі забули, що колись були людьми. Але найчастіше їхні імена вселяли панічний страх і союзникам, і ворогам. В історії Середзем'я вони залишилися як Назгули, Примари Кільця, довірені слуги Темного Володаря. Кожен із них уклав договір і віддав душу в обмін на… втім, кожен Фауст має свої причини на те, щоб укласти угоду з Мефістофелем. Серед них було мало користолюбців. Найчастіше вони керувалися виключно добрими намірами. Дехто думав, що зуміє потягатися зі стародавнім нелюдським розумом і виграти партію, остання ставка в якій посмертя. Однак у фіналі кожен із них виявив, що програв Велику гру.