Вона була світлом у моєму темному житті. Сонцем, яке зігрівало та дарувало посмішку. Ми мали одне літо. Одне прекрасне літо, аж до того дня, коли все скінчилося. Через роки вона повернулася в моє життя. Тепер вона старша. Сумніше. І ще красивіше. Як мені довести їй, що те літо було справжнім? Як змусити побачити в мені того хлопчика, який любив її тоді і все ще любить зараз? Як нам повернутися в літо, яке було нашим?