Таланливий хірург, людина рідкісної душі, Рафал Вільчур стає об'єктом розбещеного цькування, організованого його колишнім учнем, найближчим колегою професором Добранецьким. Вимушений покинути Варшаву, Вільчур повертається до глухого прикордонного села, де волею долі вже провів кілька років і де його знали як знахаря. Тут розвиваються подальші події роману, в центрі якого життя професора Вільчура — життя, повне любові до людей та самопожертви.