Алегорія, моралізаторство, свіфтівська сатира, спроба відповісти на вічне запитання, хто - Бог чи сама людина - відповідає за заподіяне світові зло, вписування надприродного у повсякденне життя - все це присутнє в новелах Поуїса повною мірою. «Притчі» вважаються найвідомішою збіркою його новел. Герої - серед яких, крім людини, тварини і навіть неживі предмети - ведуть повчальні і не позбавлені гумору бесіди про віру, природу гріха, людину, приходячи часом до зовсім невтішних для останнього висновків. іронічного гуманізму: виявляється, можна вчитися і в найменшого створення Божого там, де людяності вчить не людина, а звичайнісінька блоха. Переклад і вступна стаття Валерія Вотріна