Пізня осінь 1964 року. Старий катер під командуванням досвідченого капітана доставляє Жозе Вільямса на похмурий острів, розташований посеред неспокійного моря. На цій бездушній скелі, що з усіх боків омивається високими хвилями, йому належить провести наступні шість місяців як доглядач маяка. На березі Жозе зустрічає попереднього наглядача маяка, який похмуро радить йому ні за яких умов не залишати маяк після заходу сонця, завжди підпирати вхідні двері важкою шафою і ніколи не розлучатися з рушницею, а потім поспіхом піднімається на катер, бажаючи якнайшвидше покинути це загибле місце.