Історичний розвиток санскритології склалося так, що зусилля більшості дослідників були зосереджені на вивченні лише давньоіндійської словесності. Середньовічна література на санскриті залишається маловивченою. До кінця гуптської епохи кав'я вже мала детально розроблений жанровий канон і багатовікову традицію, вищі досягнення якої були втілені в творах Калідаси. Але й у пізніший час священна мова не була забута поетами. Продовжувала існувати і епічна поема, що зародилася в давнину, завжди займала вищий щабель в жанровій ієрархії. Тому розгляд особливостей її розвитку у 6-12 ст. дозволяє зрозуміти, як переосмислюючи канонічні мотиви, змінюючи традиційні сюжети, перетворюючи древні жанрові форми, середньовічні автори створювали нові, а часом і новаторські твори. Зміст: Введення. Жанр та його історія 5Глава 1. Від космосу до храму 17Глава 2. Від царя до закоханого 62Глава 3. Проблема жанру 100Глава 4. Проблема автора 131Бібліографія 155Summary 159