Багато обставлена кімната в особняку виглядала незвично після брудної халупи на копальнях. На першому поверсі залишилися лежати тіла колишніх господарів та прислуги, а також союзників, які попалися під гарячу руку. На вулиці чулося потріскування чорного полум'я, яке пожирало місто, але йому не вдавалося перекрити відчайдушних криків городянки, якій не пощастило залишитися в живих і стати цієї ночі іграшкою для загарбників. Звуки бою вже стихли - місто було взято майже без опору. Тепер Катраан належав їм. Принаймні доти, доки сюди не з'явиться імперська армія і не зітре жменьку повстанців з землі. Але все це потім – смерть нікуди не втече. А зараз хотілося лише одного – спати.