Монастирський статут є суворим, але в ньому немає місця для розпорядку богослужінь, а слово «духовне» розуміється в дуже вузькому та специфічному сенсі. Тут не вчать смирення, не запам'ятовують молитви, і черницю в чорному одязі тут ніхто ніколи не бачив і навряд чи побачить. Тут вирощують убивць: умілих, безжальних, не задають зайвих питань. Вони готові виконати будь-який наказ у будь-яких умовах. Навіть якщо наказ є абсурдним, а той, хто його віддав, некомпетентний. Міські вулиці, тайга, пустеля, простори океану їм все одно, де вбивати і де вмирати. Вони найкращі.