«Бідний Саймон Клоуд був невтішний. До того ж невдовзі ще один із його братів помер. Діти брата опинилися у дуже стислих обставинах. Саймон Клоуд щедро надав їм свій будинок. І ось у нього оселилися дві дівчини – Грейс та Мері – і юнак – Джордж. Старий був добрий до дітей брата, але ніколи не виявляв до них такої любові та прихильності, як до своєї маленької онучки. Для Джорджа у банку неподалік знайшлася робота. Грейс вийшла заміж за молодого здібного вченого-хіміка на ім'я Філіп Гаррод. Мері була непомітною, замкненою дівчиною, вона залишилася жити в будинку і дбала про свого дядька. Я вважаю, вона любила його у властивій їй стриманій манері. Зважаючи на все, все йшло мирно. Зауважу, що після смерті маленької Крістобель Саймон Клоуд прийшов до мене і доручив скласти новий заповіт. За цим заповітом його стан дуже значний ділився між племінником і племінницями: кожному по третині...»