«На південь Сахаліну приходить весна. У тайзі, в сопках, русла річок, струмків починають звільнятися від снігу. Водні артерії збухають, маленькі струмки перетворюються на серйозні гірські потоки, що з гуркотом несуть униз, змітаючи все на своєму шляху. Річки стають непрохідними. Навколо все в снігу, можна сказати, що ще зима, а каламутна, брудна вода гуркоче і реве. Значить, у сопках почалося інтенсивне танення снігу. Внизу, у заплавах, уже полізла так звана зеленка: лопух, кислиця, кропива, ведмежа дудка, полин та інша трава. Після міського бруду, де із зими на вулицях міста купи піску та шлаку — наслідки боротьби з ожеледицею; після брудного, майже чорного снігу, що лежить у дворах,— як приємно опиниться в заплаві нижньої течії якоїсь річечки, на свіжому зеленому килимі! Зелений молодий колір приємно пестить око та душу. На деревах тільки-но лопнули бруньки. А зеленка вже встигла постелити свій яскравий, свіжий, ароматний килим. Зелений килим через місяць перетвориться на трав'яні, важко прохідні джунглі вище за людський зріст. Настає календарне літо, але навіть на півдні острова ночами підморожує. Можна сказати прямо, що місяць червня на Сахаліні – весна. Дні йдуть, природа бере своє, сонечко працює, не шкодуючи сил. Вода в річках світлішає, йде на спад. Отже, танення снігу практично припинилося. Сніг залишився на верхах, у розпадках східного, північного напрямку…»