Науці під назвою фізіогноміка вже багато тисяч років. Першими фізіогномістами були дикуни, які розфарбовували свої обличчя, щоби налякати своїх ворогів. Єгиптяни намагалися досягти фізіогномічного ефекту, змінюючи форму черепа. Характерним прикладом є штучно витягнуті черепи дочок Аменофіса, що зберігаються в берлінському музеї, датовані 1350 р. до н. е. Першим письмовим свідченням про фізіогномічні дослідження ми зобов'язані Аристотелю. З фізіогноміки, що йому приписується, ми дізнаємося, що і до нього фізіогномісти досліджували вираз «облич» тварин, щоб розкрити таємницю людського обличчя. Зі згасанням давніх культур припинився і інтерес до фізіогноміки. Тільки у Леонардо да Вінчі ми знаходимо зростаючу кількість повідомлень про його фізіогномічні спостереження. Дуже докладними фізіогномічними дослідженнями займався Мікеланджело - про що, без сумніву, свідчать його картини, які правдиво і навіть натуралістично передають людські пристрасті та страждання - але він, на жаль, не залишив жодних письмових свідчень про свої фізіогномічні дослідження. Книга відомого німецького вченого буде практичним психологам, художникам, правоохоронцям, а також усім тим, хто цікавиться психологією.