Стільки праць написано про казку, стільки методик її використання розроблено важливими вченими! Все так серйозно і ... нудно. Набагато цікавіше, коли все відбувається природно, від душі, а не за суворими академічними методиками. У доброї казкарки Люмари (Любові Семенової) свій підхід до чарівної терапії – відсутність будь-яких методик. Ось вам казка — читайте та грайте, як це роблять герої книги: весела Оленка та її хитрий котяра Бублик. Ці життєрадісні непосиди змушують нас згадати забуті відчуття дитинства, коли кожну нову хвилину свого життя проживаєш з відчуттям дива і спостерігаєш навколишній світ широко розплющеними очима дитини. «Казковість ситуації врятує ситуацію! Складно, ох складно побачити себе збоку! Хто на це здатний – той герой! А хто здатний подивитися на себе і свою ситуацію з боку, та ще й не жахнутися, сховати це бачення подалі, зуміти придумати, як із цього положення вийти, той самий натуральний напівбог».