Я оступився на карнизі сьомого поверху і майже без бризок увійшов до асфальту. Щойно я був офісним клерком, як раптом опиняюся у вежі без телевізора, інтернету та туалетного паперу. Розплющую очі, наді мною висить сутулий старий і називає мене паном. Бородаті часи, вози, мечі, мушкети. Відповідальність. Люди вимагають відремонтувати дороги, дати позички, забезпечити безпеку. Але чому мені не повинно бути на це пох? Можна ж закоренитися з мером, підсісти на грошовий потік і просто балдіти. Байки про демонічні тварюки? Зниклі люди? М'ясник та його головорізи? Все це не важливіше панянок і вина. Я ж той ще застрянець. Ось одного разу загроза наздоганяє мене самого, а разом з нею відкривається дивна здатність…