«Пеппер кивнула, посміхаючись, відчувши себе щасливою від того, що вони вдвох зробили перший крок шляхом, який приведе їх до приємніших взаємин. Вона відкинулася на сидіння, розслабившись у його м'якій шкіряній розкоші.» «…У Крістофера перехопило подих — ще ніколи раніше на його пам'яті Пеппер не здавалася йому такою прекрасною. І йому страшенно захотілося простягнути руки і покласти її у свої обійми. Назавжди, на вічні часи…”