Плаче флейта в його руках про полеглих у страшних битвах. А мечі не забувають танець смерті навіть після закінчення війни. І нехай він легендарний герой двох імперій, але... нікуди йти, нема чого жити, навіть пам'яті немає і в волоссі у юнака срібло сивини, а він усе бреде, уперто роблячи новий крок у цьому житті, яке стало нескінченним кошмаром для бранця чужого тіла. Немає права на смерть, немає волі жити. І нехай попереду суцільно туман і нова кров, але стане поруч вірний друг, а любов збереже його втомлену душу…