«Тибетська книга мертвих» була написана великим учителем Падмасамбхової у VIII чи IX столітті для індійських та тибетських буддистів. Він приховав книгу до пізніших часів, і в XIV столітті її було знайдено відомим шукачем книжкових скарбів Карму Лінгпою. Книга описує досвід Проміжку (тиб. бардо), що зазвичай відноситься до стану між смертю і новим переродженням, згідно з очікуваннями присвячених в особливу езотеричну мандалу (священний всесвіт) ста милостивих і грізних буддійських божеств. Ця книга - найдавніший трактат, присвячений переходу в який вчить приймати смерть як даність, позбавляючи страху і допомагаючи зберегти власну гідність і присутність духу до самого кінця.