Габріель не дуже любив згадувати, як цей зошит потрапив йому до рук. Брудна історія. Колись давно, в дитинстві, він із ватагою хлопчаків вкрав у незнайомого чоловіка сумку. В ній не виявилося нічого цінного — тільки змінний одяг і звичайний зошит. Цей зошит, заповнений нескінченним потоком слів, написаних разом, без прогалин, Габріель читав десять років. Це був щоденник, написаний від першої особи. Про те, як чоловік убивав жінок. З моторошними подробицями, що леденять кров. Усього сім жінок, сім кошмарних вбивств. І коли Габріель перевернув останню сторінку, він зрозумів, що вони зустрінуться. Він і той самий чоловік, який написав щоденник…