Дитинство залишається жити в нас назавжди, хоча в Яві вже не існує. Воно, як вічний двигун, дає нам сил жити далі, дає віру в диво, віру в себе. Що довше ми живемо, то більше прикрашаємо спогади про дні дитинства. Додаємо те, чого не дісталося тоді і завжди раді повернутися в казкові місця подаровані дитинством. Шкода не все можливо втілити в життя, особливо якщо цих місць більше немає на планеті Земля.