«…Слід насамперед твердо пам'ятати, що не аморальність взагалі, не порочність чи жорстокість приводять людей у в'язницю та каторгу, а лише певні та цілком доведені порушення існуючих у країні законів. Однак усім нам відомо (і професору тим більше), що, наприклад, п'ятдесят років тому, за часів «Записок з Мертвого Дому», в Росії існував закон, за яким одна людина володіла іншою як річчю, як худобою, і порушення останнім цього закону нерідко спричиняло заслання Сибір і навіть каторжні роботи. Існував і інший також закон, в силу якого людина, «заголена» в солдати, ставала вже мертвою людиною, яка в окремих випадках поверталася до колишнього вільного життя (миколаївська служба тривала чверть століття), і не дивно, що, за словами поета, « страх народу при слові набір подібний був страху страти»…»