Моя смерть – моя велика удача. Мабуть, головний успіх у житті. Рідкісний магічний дар переніс мене у світ, де я – страж дракона. А що дракон мій - трус розміром з білку, так це він ще маленький. І не якомусь чванливому темному вставати в нас на шляху, будь він хоч сто разів син ректора. І ще вказувати мені в кого закохуватися, а в кого ні!______________________– Знаєш, що буває з неслухняними дівчатками в Лабіринті? Темний у своєму репертуарі. Безшумний. Спокусливий. Я чув одне світле маля так і не повернулося... до ранку. — Продовжував цей пікапер недобитий.— А ти поменше вуха розвішуй. Не рівна година, відваляться ... - Ну от. Світла, а все туди ж. Не набридло брехати самій собі? - спробуй тільки зробити це знову і ... - І - що? - Дізнаєшся. - Тоді навіщо відкладати? Прямо зараз і дізнаюся. – З цими словами некромант мене поцілував.