Лев Гурський, відомий автор політичних трилерів, повернувся до рідного Саратова і виявив, що місцевою культурою управляє міліцейський генерал, місцеві письменники розучилися читати, місцеві філософи лікують геморой навіюванням, місцеві краєзнавці пишаються страусами, а місцеве болото оголошено найкращим. Тут Пушкіна плутають з Леніним, тут Держбезпеку прирівнюють до Вітчизни, тут людину, яка доносила на Висоцького, виробляють у почесні громадяни, а людину, яка погробила Твардовського, вшановують як великого земляка… Ви думаєте, Лев Гурський перебільшує і нагнітає пристрасті? Ах якби! У його літературних фейлетонах, які увійшли до цієї збірки, взагалі нічого не вигадано, а все, на жаль, правда.