У центрі розповіді - вбивство міністра внутрішніх справ Дмитра Сергійовича Сипягіна (1853 - 1902), скоєне саратівським студентом, есером Степаном Валеріановичем Балмашевим (1881 - 1902) 2 квітня 1902 р. в Петербурзі. Деталі події переважно збігаються з документальної версією, частково викладеної А. З. Суворіним у його «Щоденнику» (М., 1992). Автор повісті був знайомий із Балмашевим (згадка про нього є і в «Мужицькому сфінксі»), канва твору — автобіографічна.