Багато речей у нашому світі починаються, досягають свого апогею і закінчуються. Романтичні почуття є винятком. Кохання схоже на сонячний день. Можна радіти сонцю, що сходить, а можна дратуватися через те, що перші промені заважають спати. В обід можна насолоджуватися теплом сонячного світла, або нарікати на полуденну спеку. Увечері можна переживати, що безглуздо проживе ще один день, а можна просто милуватися красою заходу сонця. Щодня сонце встає на сході, піднімається високо над горизонтом і сідає на заході. І щоразу ми спочатку закохуємось, потім наші почуття переростають у щось більше, і іноді сходять нанівець, заливаючи горизонт нашого життя яскравими фарбами і приносячи з собою почуття того, що безслідно пройшло щось дуже прекрасне. Отже, мої дорогі читачі, якщо хтось із вас знайде у цих коротеньких замальовках себе, якщо хоч одного з вас переживання ліричного героя не залишать байдужим це означає, що все було недаремно.