«Я завжди вважав це останньою справою, зізнаватися, що я письменник. Тим більше коли тільки починаєш розповідати. Завжди хотілося, щоб картини життя рухалися ніби самі собою, начебто того, хто розповідає і ні. Оповідач прихований, а читачем рухає лише його читацьке покликання. На жаль, це класичний міф, що йде, і зараз письменники вписують себе в оповідання відразу, і не тільки як суб'єкт.».