Постійним фактором нашого буття є час. Проте антична і сучасна філософія не дали задовільного пояснення цього всюдисущого феномена. Визначити означає знайти характерні властивості. Час немає ні природи, ні властивостей, крім однієї властивості - незворотності. Філософи, які працювали над цією проблемою, або відступали, визнавши свою інтелектуальну поразку, або намагалися одне невідоме визначити іншим невідомим, впадали в тавтологію або, в кращому разі, замінювали мову філософських суджень та визначень мовою поезії: алегоріями, метафорами та алегоріями, тобто образною мовою давніх мислителів.Найглибші міркування про час ми знаходимо у Платона і у блаженного Августина. Платон у знаменитих " Діалогах " вказував, що до створення світу часу немає. У вічності була Божественна ідея як зразок космосу. Час виник разом із світобудовою, він є лише тінню і подобою вічності. "Час виник разом з небом, щоб, одночасно народжені, вони й розпалися б одночасно, якщо настане для них такий розпад".