Соціопат — термін, який використовується для позначення осіб, які страждають на дисоціальний розлад особистості. Згідно з визначенням Еріка Берна, соціопати бувають двох типів: Перший тип, латентний або пасивний соціопат, більшу частину часу поводиться цілком пристойно, приймаючи керівництво якогось зовнішнього авторитету, наприклад релігії чи закону, або прив'язуючись часом до якоїсь сильнішої особистості, розглядається як ідеал (йдеться тут не про тих, хто користується релігією чи законом для спрямування совісті, а про тих, хто користується такими доктринами замість совісті). Ці люди керуються не звичайними міркуваннями пристойності та людяності, а лише підкоряються прийнятому ними тлумаченню того, що написано в «книзі». Другий тип — активний соціопат. Він позбавлений як внутрішніх, так і зовнішніх затримок, якщо і може на деякий час утихомирити себе і вдягнути маску доброчесності, особливо в присутності осіб, які очікують від нього пристойної та відповідальної поведінки. Але як тільки такі соціопати опиняються поза досяжністю дорослих чи авторитетних особистостей, які потребують гарної поведінки, вони відразу перестають себе стримувати. карані, але засуджені суспільством — неадекватна поведінка водіїв на дорозі, цілеспрямоване ухилення від виконання обов'язків на роботі, дрібні капості оточуючим. «Некримінальні» соціопати тим не менш не дбають про небезпеку чи додаткову працю, які випадуть через це на долю інших, і байдужі до можливих втрат. Ця книга якраз про такий активний соціопат із прямо кримінальною поведінкою