Монографія присвячена історії вищих навчальних закладів Російської Православної Церкви – Санкт-Петербурзької, Московської, Київської та Казанської духовних академій – в один із важливих та складних періодів їх розвитку, у другій половині ХІХ ст. В роботі досліджено організаційний устрій духовних академій, їх стосунки з вищою та єпархіальною церковною владою; склад, становище та діяльність професорсько-викладацьких та студентських корпорацій; основні напрями діяльності духовних академій Особливу увагу приділено аналізу навчальної та наукової діяльності академій, проблем, що виникають у цій діяльності, та спроб їх вирішення. У центрі уваги автора знаходяться реформи 1869 та 1884 рр., спрямовані на вирішення духовно-навчальних проблем, розробка, проведення та результати цих реформ. Докладно розглянуто пропозиції, які висувалися у процесі розробки реформ викладацькими корпораціями, єпископатом та спеціальними комісіями, які створюються при Святійшому Синоді для розробки нових статутів духовних академій. У форматі PDF A4 збережено видавничий макет.