«…Якийсь критик – як не шкода, вони є на світі – сказав про мій останній роман: «Усі старі вудхаусівські персонажі під новими іменами». Сподіваюся, його з'їли ведмеді, як дітей, що посміялися з Єлисея; але якщо він живий, він так не скаже про «Літню грозу». Я, з моїм розумом, перехитрив його, насунув у роман старих персонажів під старими іменами. Нерозумно ж він себе почуває! Перед вами, якщо можна так висловитися, ті самі мої маріонетки. Хьюго Кармоді та Ронні Фіша ви зустрічали в романі «Дарові гроші», Пілбема – у «Біллі Завойовнику». Інші ж – лорд Емсворт, секретар Бакстер, дворецький Бідж – брали участь у книгах «Щось таке» і «Покладіться на Псміта». Імператриця, славна свиня, і та є не вперше – дебют її був у оповіданні «Сві-і-і-ні-оу-оу!..», який вийде в особливому томі разом з іншими розповідями про Бландінгський замок; але про них я говорити не буду, вони надто хороші. Справа в тому, що з цим замком я розлучитися не можу. Він мене зачарував. Я заїжджаю до Шропширу, щоб почути останні новини. Сподіваюся, що читачеві це теж цікаво. Частину з них назвав "Літня гроза"…»