Серед сонму святих Російської Православної Церкви, які засвідчили вірність Христу у найважчі гоніння XX століття, виділяється світла та велична постать священномученика Іларіона (Троїцького), архієпископа Верейського. Видатний богослов, духовний письменник святоотцівського спрямування, професор Московської духовної академії у 1910-ті роки; сподвижник патріарха Тихона, мужній борець із оновленням, знаменитий проповідник на початку 20-х, нарешті, в'язень Соловків з 1923 по 1929 роки — такі основні етапи життя священномученика Іларіона. Строго православна і при цьому вкорінена у власному духовному досвіді богословська творчість святителя, зосереджена переважно на проблемах еклезіології, свідчить про його глибоку, органічну церковність та душевну чистоту, піднесену до досконалості молитовним подвигом. Богослов'я архієпископа Іларіона та всі його видимі світові справи — не що інше, як боротьба за Церкву, за її святість та єдність у найскладнішій історичній ситуації. У граничних обставинах владика Іларіон зберігав вірність своєї церковної позиції, в останній інстанції — вірність Христові. Це коштувало йому свободи і, зрештою, життя. Усього близько сорока п'яти років прожив владика Іларіон; його святительські праці та наукова діяльність були грубо обірвані. Але в тому, що цей високий дух так рано залишив земне життя, бачиться воля всеблагого Промислу. «Бог захотів мати цю бездоганно чисту людину у Себе святим і взяв її до Себе в слушний час, надаючи робити подальші помилки, гріхи та злочини тим, хто на це був здатний і раніше», — пише один із біографів владики Іларіона. Російська Православна Церква нині визнала святість архієпископа Іларіона, і на її Помісному Соборі 2000 року він був зарахований до лику святих для загальноцерковного шанування.

u003d4096865