Цивілізація - це колода Таро, яку химерно тасують найвищі сили. Одна за одною карти лягають на стіл і щоразу, комбінація унікальна, хоча складових її елементів не так і багато. І щоразу, виклавши один варіант, Великий Архітектор відмовляється від інших мільярдів. Чи не відмовляється? Що, якщо всі можливі комбінації існують одночасно, паралельно одна одній? Що якщо світ - не пряма лінія, а багатовимірне віяло імовірнісних течій, в якому кожна окрема людина - іскра, електрон, що мчить по одній із нескінченних трас?

Хокейна маска та маска шамана. Свисток рефері та тріск ритуальних калатушок. Вигострені до бритвової гостроти ковзани та амулет із засушеної півнячої лапи. Ядерна зима і безкраї засніжені пустки навколо ізольованих міст, що з'їжджаються від голоду і морозу. Потяги, що мчать крізь ворожу темряву, що живляться атомними реакторами і охороняються стародавніми заклинаннями. Радіоактивний сніг, що прибирається з вулиць мерцями, що повстали, і підземні некрополі, житла привидів-предків, що охороняють поїзди метро від підземного зла. Ласкаво просимо до Канади - Канади, якою керує Реформована Церква Вуду, Канади, яку зігрівають сотні атомних реакторів, Канади, яка все ще незаперечна повелителька хокею. Нехай навіть хокею, наскрізь просоченого чаклунством.