Кажуть, боги люблять грати. Переважно – людськими долями та життями. Навіть майданчик собі окремий завели, Лудус називається. Майданчик просунутий, обладнаний за останнім словом техніки: є ігрова Система, є Гравці, є неписи. Ну як, неписи... Хто минуле життя пам'ятає, той Гравець. Хто не пам'ятає, той непис. Загалом все як у людей. Навіть головний приз оригінальністю не блищить — можливість стати богом…Михайло Веніаміновичу казково пощастило — замість пекельного котла, що належить після смерті, йому запропоновано честь зіграти в Гру і поборотися за головний приз. Терміни – не обмежені. Кошти теж.

Примітки автора:1. Цей роман - проба пера в жанрі LitRPG. Прохання сильно не лаятись і помідорами не кидатися. Особливо, якщо ви фанат перманентного екшону та героїв, які з місця у кар'єр нагинають все, що рухається. Циферки будуть, але за мінімумом.3. Головний герой – дідусь, але не канонічний. Корпораціями не володів, у розвідці не служив, до КДБ не ходив. І взагалі, спочатку вміє тільки лаятись. Гарема немає і не буде. Як і бояр. Зомбей не планується, але у світі є некромантія, так що може десь і майнуть.5. Автор пише у вільний від решти часу, так що нові розділи, на жаль, плануються лише раз на тиждень.