Пропоновані спогади про `Катакомбну церкву` хоч і мають особистий характер, проте зберігають значення духовного свідчення та історичного документа про трагічну долю духовенства та віруючих Російської Православної Церкви після революції, за часів гонінь. У той же час ми зустрічаємося з просвітленістю та глибиною старечого керівництва у конкретних умовах `підпільного служіння`.