«„Це ж треба… такі, зараза, маленькі ручки, а як боляче. Уй, бляха! Ось як можна такими пальчиками здорового мужика до сліз довести? Ну, прямо гадюка якась!» А про що думати, коли з тебе нитки тягнуть? Ну так! Нитки! Тягнуть-потягнуть, витягнути, вашу маму, не можуть! — Верунь, красе моя, довго ще? — запобігливо питаю у медсестри, скидаючи випадкову сльозу, намагаючись підлабузником наблизити кінець кари…»