- На мене дивись! Я не могла стримати сліз. - Ти більше не повернешся до нього. Ти - моя. Відштовхую його, стираю з губ смак його поцілунку. - Не треба більше до мене підходити! Я виходжу заміж! Мій наречений у залі ресторану. Мені потрібно просто зайти всередину будівлі, і я буду врятована. Роблю крок, а він зривається за мною. - Ти всерйоз думаєш, що я віддам тебе йому? Що я взагалі комусь тебе віддам? – цедить крізь зуби, а нахабні пальці моє обличчя чіпають. Його погляд опускається вниз, він ковзає по синця на вилиці. Бачу, як смикається м'яз у куточку його губ. - Він ударив тебе... - хрипко, з бруківкою в горлі. – Я вб'ю його...ІСТОРІЯ ПРО ЛУК, МОЖНА ЧИТАТИ ОКРЕМО!