Твор Сократа Схоластика охоплює 305—439 роки, і вчені припускають, що вона була закінчена саме в 439 році або незабаром після цього і, безумовно, ще за життя Феодосія II, тобто до 450 року. Завданням автора було написати продовження «Церковної історії» Євсевія, і він починає з року, на якому зупинив свою розповідь його попередник. Книга написана простою грецькою мовою, що вживалася в церкві з часів Костянтина до періоду життя Сократа. На перший план у праці виходять церковні розбіжності, оскільки «коли Церква у світі, церковному історику нема чого описувати». У вступі до 5-ї книги автор також захищає взаємодію з аріанами і політиками. Дослівно цитує деякі постанови синодів та наводить списки чиновників від церкви та єпископів. Сучасну йому історію він відтворює за власними спогадами. Погляд Сократа Схоластика за багатьма пунктами витримана і врівноважена. Його приналежність до нечисленного суспільства новаціан, найімовірніше, допомагала йому зберігати відносно відсторонену думку при погляді на процеси у Великій Церкві. Він критично ставиться до Іоанна Златоуста. Він намагається не використовувати гіперболічні епітети щодо відомих осіб церкви і держави. представником вищого кліру.