Далеко за Новгородом, у глухому селі, звільнилося місце священика. Сам я на той час служив читцем у церкві села Підгощі, теж на Новгородчині. Служби проводилися тільки у вихідні дні, і я, живучи в Петербурзі, бував у Підгощах наїздами. Мені розповіли, що треба проїхати триста кілометрів до невеликого містечка, далі сорок кілометрів на місцевому автобусі, потім пішки через болото п'ять кілометрів. Батько, що просидів п'ятнадцять років у в'язниці, два сини, які всіляко йому наслідують, і мати-стражниця з ще одним сином, недоумкуватим. Вони сильно докучали колишньому старенькому, самотньому священикові. Іноді били його, грабували, ображали, а він упокорювався — плакав і служив. Вмирав він, за свідченням місцевих парафіян, зі слідами побоїв на тілі, завдати які могли лише ці бандити. На місце померлого батюшки надіслали молодого священика отця Сергія. Але його почали переслідувати. Мати священика безжально побили, а самого отця Сергія погрожували вбити. Він подав до суду, одного із бандитів посадили. Тоді злодійське сімейство відкрило справжнє полювання на батюшку. Вихід у отця Сергія був один – поїхати. Парафія залишалася без священика.