Усвідомити себе обдовбаним похмурим наркоманом у сухому бетонному мішку – то ще задоволення. А якщо тобі при цьому розрізають тупою та брудною тесакою очей, оптимізму це зовсім не додає. Ну та й хер із ним, з оптимізмом. Я горю бажанням поставити кілька запитань «Хто я?», «Якого лихого хрону я не на Землі?», «Яка сука за все це лайно зараз відповість?». Час збирати бойовий загін!