У книзі представлено перше повне дослідження широко використовуваного, але маловивченого терміна «пастиш» та його вживання. Річард Дайєр стверджує, що, хоча цей термін застосовний до робіт, що містять колаж, він також може використовуватися для опису творів, які свідомо імітують попередні твори. На прикладах класичних літературних пастишів Пруста та текстів у тексті (п'єса в п'єсі в «Гамлеті», шоу всередині шоу в мюзиклі «Божевілля») автор розглядає використання терміна «пастиш» для опису імітацій, розрахованих на те, щоб їх розуміли і розпізнавали саме як імітації. Далі автор аналізує стосунки пастишу з жанром, критикою та емоціями та докладно розбирає широкий спектр прикладів — «Мадам Боварі», «Лускунчик», «Афроамериканська симфонія», спагетті-вестерни («Одного разу на Дикому Заході»), неонуари та фільм «Подалі від раю». Дайєр ратує за те, щоб визнати цінність пастиша як практики, яка йде врозріз з деякими загальними місцями критичної дискусії, показуючи, що твір може критично ставитися до чогось, не перетворюючись на пародію, і здатне визнавати історію свого емоційного впливу, продовжуючи при цьому торкатися наших почуттів. Книга адресована мистецтвознавцям, культурологам, кінознавцям, філософам і всім, хто цікавиться різними видами мистецтва.