Її виховала блокада. З війною десятирічна Санька втратила всіх: маму, тата, коханого дядька Павлика, друга Мишка. Але не своє сильне, мужнє серце. "Врятувати Ленінград" стало її заповітною мрією, і вона кинулася йому на допомогу: допомагала пораненим у шпиталі, гасила "запальнички", бігала по квартирах із самодіяльними концертами. А ще читала зі сцени вірші і це принесло їй популярність. Через все довге життя, сповнене несподіваних подій та поворотів, Олександра Семенівна пронесе головну мету – зберегти пам'ять про своє "блокадне дитинство". Що б не сталося і хто б не став на її шляху.